Жовті Води. З чудовою командою провели семінар «Долаючи лихо» — програму психологічної та духовної допомоги при кризі.

Під час кризи справжній біль часто залишається всередині — ми ховаємо його, бо боїмося осуду, не хочемо обтяжувати інших або думаємо, що “потрібно триматися”. Але біль, який не виходить назовні, продовжує руйнувати зсередини: він отруює думки, зв’язки та тіло. Щоб почати одужувати, цей біль потрібно допустити, пережити й промовити — тоді він втрачає свою владу.

Для цього важливо створити простір, де людина може відчути себе в безпеці.
Такий простір — це не просто місце, це стан присутності.

Конфіденційність — усе, що сказано, залишається в межах кола довіри.

Без оцінок і порад — прийняття, не аналіз.

Передбачуваність і ясні межі — людина розуміє, що відбувається.

Підтримка ведучих — присутність тих, хто вміє бути поруч і витримувати біль.

Право мовчати — ніхто не змушує ділитися, усе добровільно.

Можливість відновлення — якщо потрібно, можна зробити паузу, вийти, побути на самоті.

Особлива роль у цьому процесі належить вмінню слухати.
Слухання — це акт любові й співчуття, який має силу зцілювати.

Бути повністю присутнім: не відволікатися, не думати про відповідь.

Віддзеркалювати: “Ти відчуваєш…”, “Тобі боляче, бо…” — щоб людина почула саму себе.

Не зменшувати біль: не казати “все минеться” або “іншим гірше”.

Не поспішати з порадами — іноді найцінніше, що можна дати, це тиша і увага.

Зберігати межі та повагу — ми не рятуємо, ми поруч.

Саме така атмосфера народжується під час наших зустрічей.
Ми вчилися не лише говорити, а й чути одне одного, розпізнавати емоції, називати їх, приймати й відпускати. І в цьому процесі з’являється щось більше — надія, спокій, нове відчуття сили.

Ще більше зцілення, розуміння та полегшення — разом, крок за кроком, до внутрішньої стійкості.
Дякуємо всім, хто був поруч, і особливо — Богові, який дає Свою присутність там, де серце відкрите.